Сполучені Штати Америки
United States of America

4 липня 1776 – проголошення декларації незалежності

Прапор






Герб











Гімн
(за гіперпосиланням можна прослухати мелодію, почитати слова - відповідно, підспівати :)) 
"The Star-Spangled Banner"
"Зоряно-смугастий стяг"
Девізи
In God We Trust
"Ми віруємо в Бога" (офіційний)
"E Pluribus Unum"
"Із багатьох - єдине" (лат., напис на гербі)
Столиця
Вашингтон (588 292; 2007 р.) 

( Про країну - детальніше )

 

я не в потязі. на завтра нема жодного квитка. записана на манікюр, до перукаря. потім дві години на розгрібання пошти і телефонні дзвінки. далі на рідну М06-Е40. рибалка. шашлик. гриби. шовковиця. ховай ноги від Альфа (так охрестили цуценя) і спільний похід до наших дитячих калюж. у понеділок мають повернути теплу воду, бо загартовування під +12С вже трошки піднабридло. а на наступних вихідних, я валятимусь в траві з білим домініканцем, якщо не піддамся спокусі кудись чкурнути в черговий раз.

від yanamar

вітаю її з Днем Народження, до речі :0)

Шумить, шумить за вікнами столиця,
Немов козацьке Військо Низове.

...Шампанське. І остання полуниця.
І попередження. Звичайно ж, грозове...

Грузинське село, колоритне таке: виноград, сонце, співають на 12 голосів... Сучасний грузинський юнак підходить до суворого літнього грузина в бурці і з газирями.
- Діду Вано! Можна задати тобі чоловіче питання?
Той блимає очима, ворушить вусами:
- Задавай.
- Діду Вано. От ти за своє життя з бабою Ніно ніколи не хотів з нею РОЗВЕСТИСЬ?
Дід підхоплюється, газирі дзенькають, бурка - до неба, очі горять, кінжал блискає і громовим голосом:
- РОЗВЕСТИСЬ? НІ!
І тихо так, спокійно:
- Зарізати - так.

via ponedilok

Держіть мене, бо впаду. Презентація оновленої „Сучасності”... Цей журнал був майданчиком для купки літературних новаторів, які виродилися у снобів. А літератори в Україні поділені не гірш за політиків. Є селюки – в чомусь зациклені, в чомусь заземлені, в чомусь недалекі, у чомусь – традиційні. І це останнє – добре. Бо все, що пурхає і пирхає, потребує, зрештою, хліба й нужника. Які є тільки на землі, і то на родючій. Купка юних, які живуть за кошт лібідо і міцних стегон. У смислі щоб хутко бігати. І замкнена каста снобів.

Ми любили журнал „Сучасність”. І в чаду міцно запакованої хати ним дихали. З ним сталося те, що чатує на кожну замкнену, самозакохану й ізольовану касту. Хату відчинили, і в неї ринув світ. Який він – то інша річ: нам розбиратися. Але „Сучасніть” перестала бути унікальною і сіла на мілину. Так, купка снобів, яка жила з ґрантів і танцювала під дудку того, хто платив, розгубилися й опустили руки. Старі панове націоналісти вичерпали свої калитки. І тут знайшовся пан Кириленко і вирішив підтримати „Сучасність”. Пан Кириленко що, крутий бізнесюк? Звідки він бере гроші? Ах так, парлямЕнт... де кожне рішення, проведене через Раду, кажуть непогано оплачується.

Якщо шукати аналогій – то можна згадати храм на крові. І хто буде молитися в цьому храмі? Можу перелічити на пальцях... Такі знайомі обличчя... Ми їх бачили і в парлямЕнті, і в уряді, і на вечорах Кобзаря... зоря. Що вони можуть, крім пукнути, випити й наобіцяти сім мішків вовни? Українська дійсність...

мда. іноді буваю собою дуже невдоволений. під катом зразок відвертої лажі. коли Віра Ульянченко приймала каравай від медиців на відкритті нових відділень лікарні у Бородянці був гарний момент і я впіймав його але... але зіпсув все решту :( не встиг поміняти оптику на більш відповідну до умов :(
( фотолажа )

Как славно после рабочей недели, в пятницу, когда у тебя дома уже два дня по такой жаре нет воды(!), уставшему и потному, приехать на дачу вечером, когда солнце садится и высверкивает сквозь облака золотым глазом… и погрузиться в воды Днепра, и плыть, плыть вперёд, до насыщения, до упоения этим миром, плыть, не останавливаясь, до самого острова… и на острове так хорошо… тихо, голоса, гавканье собак и прочие шумы людского мира остаются далеко-далеко… а там шумят деревья зеленью разговаривают.. и соловьи поют так, что умереть можно, заслушавшись… и облака по небу, пурпурные и розовые…и свет бьёт через неглубокую воду, высвечивая жёлтое песчаное дно… и ты замираешь, вслушиваясь в весь мир, вбирая его в себя… вдыхаешь его полной грудью… а потом плывёшь, плывёшь назад… нежишься, как дельфин, ныряешь и фыркаешь от удовольствия… а потом на даче банька, и горячая вода в котле осталась, и ты плещешься, мурлыча под нос… и едешь домой, когда солнце уже садится, расползшись над самым горизонтом огромной багровой кляксой… и тени невообразимо длинны… ставишь машину в гараж… идёшь ещё на самой зыбкой грани светового дня… а выйдя из магазина, где пробыл всего пару минут – уже попадаешь в тёплые, нежные, как парное молоко, сумерки… и они нежат твою кожу, обтекая тебя ласковым полумраком… а впереди звёздная ночь… и ты весь соткан из счастья.

мамусі, дивіться, яку цяцю можна зробити своїй дитині - форум з майстер-класами

а поки шити нема коли я купила тут ляльку-хлопчика, яку Яромирчик одразу з цікавістю обсмоктав =)
іграшка натуральніше нема куди 8)
рекомендую

Сьогодні вранці прокинулась о пів на восьму від шаленого парфумного аромату. Подумала, що у мене взіко-глюки і заснула. Пізніше прокинулась і все одно запах переслідував.
Лише після кави, поливаючи квіти, побачила, що НАРЕШТІ (!!!) розквітла жасминова гарденія, подарована мені на відкритті виставки Петром Кулішем :)
Не квітла кілька місяців, навіть ледь не зачахла (я все шукала - куди б її поставити в кімнаті))), а тут такий просто вбивчий аромат :)
Ну і хто сказав, що літо? В Е С Н А!

У нас (в Києві) хоч щось цікаве культурне відбуватиметься цього місяця? :)))

а для чого Скрябін створив групу "ванючіє труси"?

Пітер Ґейбріел от з виду зовсім старий став
а співає як зажди, неслабо :)

От чо я родилася таким несерйозним чєловєком..
Розбудили мене дзвінком із пропозицією працювати у держслужбі, якіта там держкомітет, зарплатою сказали не обідять, описали перспективи роботи чиновником, хоч і дрібним, ну там якіта премії, пенсія забезпечена, довгі відпуски, перспективи на власне житло (а це круто певно), і вобщє після шостої вечора можна гуляти скільки хоч, крім форс-мажорних обставин.

Хоча і журналістика мені починає набридати, но я сказала, шо мені там буде скушно. Дура напевно. Скажу мамі - мама вб’є. Ітак мучиться, шо я досі не замужем. І аргументи, шо мені там наразі буде скушно, не діють.

питання 1: ви би попрацювали чиновником, хоч і дрібним?
питанян 2: якими аргументами ви відбиваєтеся від мами на тему - бігом замуж (бігом жениться)?